UROBOROS

ХТОСЬ - Але ж всі так живуть?.. ДУХ - Так, але ти чомусь прийшов сюди, сидиш і розмовляєш зі мною.. Що не дає тобі спокою? У тебе ж все є - сім'я, діти, гроші, яке не яке положення в суспільстві... Ти радієш і засмучуєшся, маєш свою правду... Спілкуєшся з іншими навіть аж на декілька тем - погода, здоров'я, їда, дівчата, машини, політика, плітки про інших. Так, що тобі не так?.. - А я знаю, що тебе мучить! ХТОСЬ - І що ж це? ДУХ - Так ти знаєш, що це! $fadeIn[[Не знаю.. |option_0]] $fadeIn[[Промовчати...тому що все сам знаєш.. |option_2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

(set: $fadeIn to (transition: "dissolve") + (transition-time: 10s)) (set: $value1 to 0) (set: $value2 to 0) (set: $begin to 0) (set: $name to (prompt: "Гра буде цікавішою, якщо ти напишеш своє ІМ'Я. То що ти напишеш і є ти. Наприклад, хаотичний набір букв буде означати, що ти і є такою хаотичною, трохи недбалою і поверхневою особистістю. А якщо нічого не напишеш, значить і в житті ти або всього боїшся, або, як би то м'якше сказати - не дуже видна особистість... ", "")) (if: $name is '')[(goto:"Start_Game") (set: $start to 0)] (else:)[(goto:"Start_Game2") (set: $start to 1)] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Не знаю...Може ти мені скажеш! Тобі зі сторони видніше... ДУХ - Можу і сказати... Люди - вони, як собаки, яких посадили на прив'язь, тільки між вами і собаками є одна суттєва різниця - псів хтось посадив на прив'язь, а ви самі себе прикували, по своїй волі! Так мало того... ви ще й без упину хвалитесь у кого кайдани грубші і міцніші! $fadeIn[[Продовжити.. |option_1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Ну добре, припустимо ти правий і.. що тепер робити, як мені звільнитися від цих кайданів? Мені, що тепер...забити на те, що люди кажуть? ДУХ - Ти так нічого і не зрозумів.. Ти знову хочеш, щоб тобі хтось сказав, що робити...Якщо я тобі скажу, що і як робити, то в чому тут буде твоя заслуга? Бійся тих хто каже тобі, що конкретно і як робити..Слухаючи їх - ти дозволяєш вести себе і через якийсь час ти вже не зможеш і кроку ступити без їхньої вказівки... $fadeIn[[- Промовчати.. |option 1.1.1.2]] $fadeIn[[- Я тобі довіряю.. |option 1.1.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Ось ти кажеш, що я сам прийшов сюди і начебто це сталося тому що я чимось не вдоволений.. Але ж, я не навмисне заблукав в цьому лісі, це просто звичайна випадковість... (if: $value1 >= 1)[ ДУХ - Ти ж не перший раз в цій симуляції.. і ще досі думаєш, що ти тут зовсім ні при чому? Може ти хочеш сказати, що ти взагалі не впливаєш на своє життя і всі ситуації, які були в тебе - це якісь вищі сили тобі підлаштовували рандомно? ХТОСЬ - Ти ще скажи, що то я цей клятий туман підняв! $fadeIn[[Продовжити.. |option_2.4]] ]\ (else:)[ ДУХ - Може ти хочеш сказати, що ти взагалі не впливаєш на своє життя? А всі ситуації, які були в тебе - це якісь вищі сили тобі підлаштовували рандомно? ХТОСЬ - Ти ще скажи, що то я цей клятий туман підняв! $fadeIn[[Продовжити.. |option_2.4]]]\ (set: $value2 += 1) <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Не знаю, думаю, що то відчуття казки почало пропадати тоді коли я почав заглиблюватися в побут...в соціум... ДУХ - Це ти кажеш вже про наслідки, а причиною була твоя свідомість, яка почала відокремлювати тебе від ЄДИНОГО і заставила тебе повірити в те, що світ крутиться навколо тебе...І тепер я змушений грати в твої ігри, говорити твоєю "мовою"..Будити тебе, бо, ти - дитина... і мені доводиться "підтакувати" тобі... $fadeIn[[Продовжити.. |option_2.9.]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Ти, що слідкуєш за мною? ДУХ - Якщо я тобі скажу, що все Єдине і, що поняття часу існує тільки в твоїй свідомості. Як тоді я можу слідкувати за тобою, якщо все Єдине і немає ні минулого, ні майбутнього, ні теперішнього? І навіть $name, той хто зараз спостерігає за тобою, насправді спостерігає за собою..і бачить як мінімум три різних розвитку подій... ХТОСЬ - Це трудно усвідомити, а ще трудніше прийняти..мене все життя вчили іншого... ДУХ - Час - це мильна бульбашка, яка може в любу мить тріснути..і тільки ти робиш все для того щоб вона існувала. Це просто твоє НЕ БАЖАННЯ змінитися... $fadeIn[[Змінитися?.. |option 1.1.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

=><= Ну що ж, краще вступати в гру в спокійному місці, де ніхто тобі не заважатиме. Зараз (weekday:) (current-time:) налаштуй звук і якщо хочеш, то почнемо.. $fadeIn[[ПОЧАТИ ГРУ |Chapter 1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

=><= Ну що ж, $name, краще вступати в гру в спокійному місці, де ніхто тобі не заважатиме. Зараз (weekday:) (current-time:) налаштуй звук і якщо хочеш, то почнемо.. $fadeIn[[ПОЧАТИ ГРУ |Chapter 1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - В мене коротка пам'ять..вже і не згадаю...Зачекай! А яке це має відношення до випадковості? ДУХ - А які можуть бути випадковості, якщо все Єдине? ХТОСЬ - М-да.. ти мене вже заплутав..Ну добре, припустимо ти правий і.. що тепер робити, як мені прийняти твою ідею, що все Єдине, коли мене все життя вчили протилежному? ДУХ - Це просто твоє НЕ БАЖАННЯ змінитися...Так чому все таки пропало то відчуття казки в твоєму житті? $fadeIn[[Подумати.. |option_2.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Вогонь тихо потріскував, відкидаючи мерехтливі тіні на вогку землю. Хтось зробив ще один ковток теплого відвару і глибоко видихнув... ХТОСЬ - А взагалі є щось, що може змусити мене почати змінюватися? ДУХ - Обставини! Особливо ЧП... ХТОСЬ - У мене було багато ЧП в житті... ДУХ - Але ж ти так і не робив ніяких висновків... Колись тобі все ж прийдеться скористатися своєю свободою вибору. Тільки є один нюанс - ти можеш не встигнути... Тому обставини в твоєму житті будуть все жорсткіші, а ЧП все серйозніші... $fadeIn[[Тоді получається...немає ніякої свободи вибору? |option 1.4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА ПЕРША |Entry]] ]

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА ДРУГА |Begin 3]] ]

Там же біля ватри. Подув теплий вітерець, зашелестіло листя. Хтось задумався... ХТОСЬ - Так, досить з мене цієї **"філософської маячні"**... Краще скажи як вибратися з цього клятого лісу! ДУХ - Вибачай друже, але в цьому забігу це твоя остання обставина... ХТОСЬ - **Як остання?** Почекай, ти хочеш сказати, що я вже звідси ніколи не виберусь? ДУХ - Так ти ж сам прийшов в цей ліс, хоча знав, що тут пропадають люди..Не сидиться, бачите, йому на місці! Сам заблукав, а в додачу ще й, по своїй неуважності, п'єш відвар з отруйних грибів.. $fadeIn[[Піти поригати.. |option 3.1]] $fadeIn[[Змиритись з обставинами.. |option 3.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Як успіхи)? ХТОСЬ - Чорт! Там, вдома...залишилася моя сім'я, мої любимі діти, дружина, батьки, друзі, моя робота... Як вони тепер без мене?.. Зараз вже здається то все таким далеким, начебто нічого такого і не було...Я що то все собі придумав? Чи то був сон і я зараз проснусь? Може то все було не реальне?.. $fadeIn[[Продовжити.. |option 3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Чорт! Там, вдома, залишилася моя сім'я, мої любимі діти, дружина, батьки, друзі, моя робота... Як вони тепер без мене? Зараз вже здається то все таким далеким, начебто нічого такого і не було...Я що то все собі придумав? Чи то був сон і я зараз прокинусь? Може то все було не реальне? $fadeIn[[Продовжити.. |option 3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Для чого? Тебе так часто нервували, дружина, діти, та і батьки, що гріха таїти... ХТОСЬ - Так, але якщо б не вони - я б так і не пізнав любов! ДУХ - Люди кажуть - "від любові до ненависті один крок", але чи можна ненавидіти людину яку любиш? Чи можна любити і розлюбити? А може то була не любов, може то просто звичка, а може то просте егоїстичне бажання володіти кимось або чимось? "Моя дружина, мої діти!", Ви що їх привласнюєте собі? - Кажуть "не ревнує, значить не любить"...Як можна ревнувати коли любиш? Коли любиш, то бажаєш тільки добра тому кого любиш! А у вас? Якщо ти бачиш, що їй чи йому добре з іншим - починаєш ненавидіти обох..І де тут любов? - Так що подумай добре чи любив ти, хоть когось, в своєму житті! $fadeIn[[Продовжити.. |option_3.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - І що це нам так страшно? ХТОСЬ - Зроби щось, ти ж всемогутній!.. Я не хочу вмирати, так тупо... я так і не встиг пожити! Все відкладав на завтра.. все думав от ще трохи тут погорбачусь і завтра заживу...і грошей добряче відклав! Тепер, що...все це дістанеться комусь іншому? Чорт!!! Все життя щимився - думав на потім, на потім...Придурок! $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.6]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Гуляючи вечірнім лісом, який на той час став наче казковий, Хтось думав про ті всі слова, які він почув від Духа...Багато з чим він погоджувався, а з чимось не дуже, аж раптом з туману перед ним виринула величезна скала. Трохи лівіше був вхід в печеру, з якої пробивалось м'яке жовте світло. Хтось підійшов до входу в печеру. В глибині світилося щось овальне, на подобі тих порталів, які бувають у фільмах.. $fadeIn[[Ввійти в портал... |option_3.8]] $fadeIn[[Вернутися в темний ліс... |option_3.10]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_226a8af30bc0408aaa359dcd5a4d963a.wav" autoplay loop>

Хтось наважився і ввійшов в портал.. З іншої сторони портал виявився оком велитеньського Дракона, який літав по кругу високо над хмарами, стараючись вкусити себе за хвіст...Хтось тепер мав вигляд Чорного Ангела. Зразу так і не помітиш, але якщо придивитися то стає чітко видно, як Чорний Ангел стоїть в оці дракона. Чорний Ангел є зіницею ока. Хтось приготовився до стрибка... $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА ШОСТА |Poem]] ]

=><= **ПРОСНИСЬ!** $name **ТИ ВЖЕ У ГРІ!** <audio id="wakeUpSound" src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_28804cded96c4a518c5e96827e86ab20.wav" autoplay loop></audio> <span id="turnOff" onclick="stopAudio()" style="cursor: pointer; color: yellow; opacity: 0; transition: opacity 1s ease;">Виключити будильник</span> <span id="closeLink" onclick="window.close()" style="cursor: pointer; color: blue; opacity: 0; transition: opacity 1s ease;">Закрити</span> <script> // Show "Turn off" with a delay setTimeout(() => { document.getElementById("turnOff").style.opacity = "1"; }, 1500); // Delay "Turn off" by 1 second function stopAudio() { var audio = document.getElementById("wakeUpSound"); var turnOffButton = document.getElementById("turnOff"); var closeLink = document.getElementById("closeLink"); if (!audio.paused) { audio.pause(); audio.currentTime = 0; // Reset to beginning } // Hide "Turn off" turnOffButton.style.display = "none"; // Show "Close" with fade-in after 2 seconds setTimeout(() => { closeLink.style.opacity = "1"; // Makes "Close" visible with transition effect }, 1500); } </script>

Хтось наважився і ввійшов в портал.. З іншої сторони портал виявився оком велетеньського Дракона, який літав по кругу високо над хмарами, стараючись вкусити себе за хвіст...Хтось тепер мав вигляд Чорного Ангела. Зразу так і не помітиш, але якщо придивитися то стає чітко видно, як Чорний Ангел стоїть в оці дракона. Чорний Ангел є зіницею ока. Хтось приготовився до стрибка... ХТОСЬ - А що це за ТВАРЬ, в оці якої я стою? ДУХ - Так ти і сам вже знаєш. Просто пригадай... $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.9.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - В це трудно повірити, а ще більше прийняти...Якщо ти - це я, то чому ти все знаєш, а я...начебто забув?.. ДУХ - Проснись! Це всього лиш твоє НЕ БАЖАННЯ змінитися... $fadeIn[[Змінитися?.. |option 1.1.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Вернувшись в туман темного лісу, Хтось помітив, як якісь чорні тіні шмигнули біля нього...Хтось дуже злякався і почав кричати! ХТОСЬ - Хто тут? Що вам треба? $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.10.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_226a8af30bc0408aaa359dcd5a4d963a.wav" autoplay loop>

ДУХ - Ви шукаєте нове, нехтуючи не зрозуміле старе. Ви створили Богів по міркам вашим і не розумієте, що Боги ваші не сильніші вас, бо це творіння ваше. Забули, що Він створив Вас за подобою своєю, а не Ви Його. Сліпці! Шукаєте подібних собі.. Несхожих - инородно вам, не замічаєте. І якщо ви всі - пуп Всесвіту, - не побачите інший. І чи багато бачить пуп ваш? Скажете, несете хрест свій. Вдивіться, чи не ті дрова, що спалять світ Ваш? Чи не ті скрепи, що розіп'яли Христа? Чи не той яд, що закрив очі Будди? Чи не ті слова, що заважали почути сури? Може ноша Ваша - лише колода для колісниці Рамакрішни? Бог створив Вас! Ви створили пекло і всю його рать. Ви - воїни тієї раті. Так, Ви великі! Але вся велич - у брехні Вашій. Ви - любов, що вросла в плоть. Ви - страждання, під маскою солодострастя. Але ви і меч. Могутня гострота його! Чиї руки володіють ним? Що принесуть вони? Горе, щастя? Ні, Ви - не перші, але й не шості. Ви - не останні. Ви опора інших, і Вам вирішувати, бути Вам "дорогою" чи "верстовим стовпом". Ви вільні - убиватися, народитися. Ви вибираєте ворота в рай чи в пекло. В тому немає Божої волі, то вина Ваша, не більше. Бо глухі Ви - не чуєте. Ви - сіль Землі, але і черв'як, який пожирає її. Ви - жар Всесвіту ... але холодним буває той жар. Ви - життя, але летите на крилах смерті. Ви - лотос, але й болото, топляче його. Ви - вісь колеса. На плечах Ваших хрест, що клином для багатьох. Ви - цар над блазнем. Але, частіше, блазень - відображення у розбитому дзеркалі. Ви скажете - релігійні. Немає серед Нас Ваших релігій! Немає Богів, вами вигаданих. Немає єретиків, бо не створені мірки. Можна жити НЕ зневажаючи, і всюди буде Бог! Ви скажете - "Похмурий надією почутим бути". Пророки приходять надією - вбиваєте їх і народжуєте "любов"! Не почуті будемо - посіємо насіння розбрату ... Бо в битвах міцні і правдиві! Бо розбуджений звір - розумніший. Скажете: «Спокійно зі сплячим». Так! Але прийде пробудження і краще..... [[**РОЗБУДИТИ** |Alarm]] ....самим, будучи підготовленими. Не страх рухає Нами, бо міцні опори для глухого сліпця. Не жаль годує Вас, бо для Вас - приниження. Любов! Але для багатьох та, що тримає домашню тварину. Ви скажете - горді. Хіба гордістю приходимо до Вас, вбиваючи себе в Вас? Говоримо вашою мовою. Ви скажете - гнівні? Хіба мати гнівається сином? ... Ми кричимо, Ви - не чуєте. Ми приходимо - Снами, Осяянням, Любов'ю, Талантом і Гнівом! Але то, лише миті прозрінь, бо не можемо розбудити вас. Ви запитаєте - добро чи, зло несемо? Якщо панує зло над Вами, - злом прийдемо. Добро несете - добром! Ми - Сила, але слабкі розуми в руках ваших, тому що не господарями приходимо, але і не гості ваші. Так, Ви - незначні, бо пізнали Велич. Так, Ви - дурні, бо пізнали геніїв! Так, Ви - сліпі, бо бачили. Так, Ви - глухі, бо чули уста свої! Так, Ви шукаєте, бо втрачаєте. Ви - сіль Землі. Але не будьте нею на ранах наших! Ми втомилися від Вас - але любимо ... Скоро ... скоро ... прийде Новий час, інше життя, але не будьте сліпим - побачте! Знайдіть! Входьте! Ми не прощаємось з Вами, бо не покидали Вас. Але не почуєте більше, поки не зрозумієте Минулі, Сказані і Прожиті. [[**...тік-так...тік-так...тік-так...тік-так...** |Alarm]] ==> Взято з АОУМ https://proza.ru/avtor/gora1248&s=50 <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_898393cfad8e4883b248ba762ea77fb6.mp3" autoplay loop>

ХТОСЬ - Так, ти правий, я багато разів задумувався, а чи взагалі є в мене свобода вибору? А що, якщо я не хочу мінятися, що як мене все влаштовує? ДУХ - Тоді все буде так, як було - циклічно по кругу. І відчуття, що ти щось втрачаєш, що ти так і не жив на повну, так по справжньому і не любив... і сильне містичне бажання вернутися ДОДОМУ, буде постійно тебе мучити... $fadeIn[[Змінитися?.. |option 1.3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Не скористатися своєю свободою вибору, також вибір... ХТОСЬ - То що, свобода вибору полягає тільки в одному - або я залишусь таким як я є, або вирішу змінитися? ДУХ - Виходить, що так... ХТОСЬ - І якщо я вибираю не мінятися, то все буде йти по кругу, як "день сурка". Так? $fadeIn[[Продовжити |option 1.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Туман... Часу в нас багато, давай разом поміркуємо.. Згадай, коли ти був ще дитиною і ти вперше попав в ліс..Згадай, що ти відчував, згадай всі запахи і звуки, згадай якими велетенськими тоді здавалися дерева, згадай як тобі було цікаво і який пригодницький настрій тоді в тебе був... І потім ти все питав, коли вже буде наступний похід, коли ви знову запалите ватру в лісі... І згадай той перший ранковий туман в лісі..і як ти думав, що попав начебто в казку і то відчуття впевненості, що тепер так буде завжди, що ти, коли захочеш... то будеш попадати в казку.. $fadeIn[[Продовжити.. |option_2.4.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Хтось - А діти?.. Невже і їх я не люблю?... ДУХ - Діти...То і люби їх, як дітей! А не роби з них своє лице! Погані оцінки в школі - ойой, ти ж мене позориш перед іншими, що люди скажуть! Упав і вимазав одяг - ойой, ти що не дивишся куди ідеш, я тільки чисті штанці тобі оділа. Ви що, за дітей переживаєте - ні, ви за себе переживаєте! А то не дай Бог, ще скажуть, що в мене діти неуки і неряхи... ХТОСЬ - Чорт..І що, немає ніякої надії, що щось зміниться? ДУХ - Якщо б не було надії, я б тут з тобою не розмовляв... Давай прогуляємося.. $fadeIn[[Піти прогулятися... |Chapter 3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Люди кажуть - "від любові до ненависті один крок", але чи можна ненавидіти людину яку любиш? Чи можна любити і розлюбити? А може то була не любов, може то просто звичка, а може то просте егоїстичне бажання володіти кимось або чимось? "Моя дружина, мої діти!", Ви що їх привласнюєте собі? - Кажуть "не ревнує, значить не любить"...Як можна ревнувати коли любиш? Коли любиш, то бажаєш тільки добра тому кого любиш! А у вас? Якщо ти бачиш, що їй чи йому добре з іншим - починаєш ненавидіти обох..І де тут любов? - Так що подумай добре чи любив ти, хоть когось, в своєму житті! $fadeIn[[Продовжити.. |option_3.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Десь в лісі. Туман з'явився зненацька, спочатку ледь помітний, а потім все густіший і густіший. Хтось блукав поміж дерев. Хтось явно втратив орієнтир. В цьому лісі легко заблукати. Не один грибник пропав безвісті... Хтось блукав до вечора і зараз сидить біля ватри, попиває відвар з назбираних грибів і спокійно спілкується з Духом.. $fadeIn[[Продовжити |Begin]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Якщо ти зараз про мою матеріальну залежність - так я то і так знаю...Для чого ти мені про це говориш? Так всі живуть..По іншому тільки в кіно або в Біблії... ДУХ - Ти ж сам просив сказати! Люди завжди так - думка інших їм важливіша ніж їхня власна... Уявлення інших про них самих просто пришпилює їх до підлоги. ХТОСЬ - Ти так добре розбираєшся в людях... ДУХ - Тільки тому, що я - це ти.. (if: $value2 >= 1)[Ти ж не перший раз в цій симуляції.. То ти все знаєш, то тепер вирішив послухати мене.. $fadeIn[[Стривай, ми що...вже розмовляли? | option 1.2]] $fadeIn[[Промовчати.. | option 1.3]]] (else:)[ $fadeIn[[Добре, то що...тепер забити на те, що люди кажуть? | option 1.1]]] $fadeIn[[Промовчати.. | option 1.3]] (set: $value1 += 1) <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Можливо..і як мені тепер змінити свій світогляд, якщо мене все життя вчили протилежному? ДУХ - А тепер тобі треба чесно, самому собі, дати відповідь тільки на одне єдине питання: А ЧИ ТРЕБА ТОБІ МІНЯТИСЯ? Це єдине питання до якого відноситься поняття "свободи вибору". Всі інші "вибори" в твоєму житті обумовлені і обмежені матеріальним світом, вихованням, принципами, світоглядом, системою цінностей і багато багато іншим... $fadeIn[[Продовжити.. |option 1.1.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Ну хоть якусь підказку можеш дати? Я тобі все більше довіряю... ДУХ - Ти вже колись чув це, але все ж - люди, як правило, не усвідомлюють, що в любий момент можуть викинути з свого життя все, що завгодно...В любий час...Миттєво.. $fadeIn[[Продовжити.. |option 1.1.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ (після паузи) - А хіба те, що ти мені кажеш не є підказкою? І чи не вийде так, що тепер ти мене ведеш? ДУХ - Я не даю тобі нічого нового, нічого чого ти сам не знаєш..я тільки допомагаю тобі пригадати. Якщо ти повіриш в себе, в своє **Істинне "Я"** - моя допомога стане зайвою! $fadeIn[[- Легко сказати.. |option 1.1.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - І так і ні..Все іде по спіралі і кожна наступна обставина буде гіршою. Якщо розвиток мінімальний то кільця спіралі дуже близько і здається, що все іде по кругу.. ХТОСЬ - А якщо під тиском обставин людина починає деградувати, як тоді? ДУХ - Тоді іде зміщення на пройдене кільце...І людина забуваючи пройдене живе з відчуттям, що таке вже було. У вас це називають "Дежавю". $fadeIn[[Продовжити |option 1.6]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Знаєш скільки разів в мене було "дежавю"! ДУХ - Знаю)) ХТОСЬ - Ну ок, а якщо я виберу змінитися то?... ДУХ - Тоді тобі прийдеться прийняти себе таким який ти є, полюбити себе і відпустити себе. Стати абсолютно чесним з самим собою. **Повірити в своє Істинне "Я"** і перестати бути залежним від думок інших про тебе... БУДЕ ДУЖЕ ВАЖКО - ВСІ БУДУТЬ ПРОТИ ТЕБЕ! І ось тільки коли все зможеш і витримаєш, тоді і почнеться справжня МАГІЯ і ЛЮБОВ! А поки що - попий чайку чи, що ти там собі наварив... ХТОСЬ - Чорт!.. $fadeIn[[Продовжити |Chapter 2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Так, я памятаю той перший похід... Бачу ти добре обізнаний про моє життя.. ДУХ - Якщо я тобі скажу, що все Єдине..і що поняття часу існує тільки в твоїй свідомості.. Ти повіриш? Як я можу бути не обізнаний, якщо все Єдине? Ось в цю саму мить хтось $name, що спостерігає за тобою - також згадує свої перші переживання..а насправді спостерігає за собою..і бачить як мінімум три різних розвитки подій... А тепер скажи мені - чому пропало то відчуття впевненості, що казка буде завжди з тобою? $fadeIn[[Відповісти.. |option_2.5]] $fadeIn[[Не памятаю.. |option_2.6]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - А якщо я попрошу не підтакувати мені... Що я.. Як то буде виглядати? ДУХ - "НІЩО"! ТЕБЕ ПРОСТО НЕ БУДЕ! Зрозумій.. Не ти володієш Світом - Світ володіє тобою. ХТОСЬ (задумавшись) - Мдаа... ДУХ - І Світ, на жаль, часом, грає з тобою ... і часто багато що тобі прощає. $fadeIn[[Продовжити.. |option 1.1.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - В цьому весь твій дуальний світ - реальне і не реальне, моє - чуже... Що б ти не вибрав - все вірно..Давай скажемо так - весь той час ти просто згадував... ХТОСЬ - І що, все, тепер я помру? ДУХ - Назви причину щоб залишитися... $fadeIn[[Ну..Я б хотів вернутися додому, до сім'ї.. |option 3.3]] $fadeIn[[Боюсь вмирати... |option 3.4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - І що...в твоєму житті нічого не було прекрасного, світлого? ХТОСЬ - Не знаю...Може і було.. Може в дитинстві, але я не пам'ятаю! Були моменти.. коли я влюбився в свою дружину.. Діти!..діти - це було світле! Але все було таке короткочасне...якщо б не вони - я б так і не пізнав любов! $fadeIn[[Продовжити.. |option_3.6.0]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА ТРЕТЯ |option_3.7]] ]

ХТОСЬ - Ааа... Дійсно знаю, згадав!..Ти мені пояснював вже..тут я можу памятати...це моя викривлена свідомість - Уроборос - так називають її в Cвіті. ДУХ - І як тобі тренувальна симуляція? ХТОСЬ - Тренувальна симуляція??? Це було всього лиш тренування??? ДУХ - В таку гру входити без підготовки...сам розумієш... ХТОСЬ - Круто! Однако...Я навіть почав втрачати свою мітку, що є немисленим! Це щось неймовірне! Все настільки реалістичне - мій дім, батьки, дружина, діти, друзі, робота! До тепер не вірю, що це була симуляція! Тепер я розумію наскільки крутою є ця гра!..і як трудно пройти її до кінця! Це ж яким треба бути, щоб вирівняти викривлення тієї колосальної енергії! Чорт - аж дух захоплює!!! І це була всього лиш тренувальна симуляція???!!! ДУХ - Саме так) ХТОСЬ - А що за МАГ створив цю Гру? $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.9.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - Страх...Одна з самих сильних емоцій..Страх паралізує. А ти в курсі, що Страх може жити тільки в майбутньому? Страх це всього лиш концепція твоїх думок про те, що МОЖЕ статися десь там потім...А може і не статися. - Зверни увагу, ти по суті безсмертний, але твоя свідомість панічно боїться чогось нового і незвіданого... Давай розберем саме слово СВІДОМІСТЬ - означає воно життя "з відомістю", тобто з знаннями.. тому, щось нове і незвідане для свідомості - смертельний номер! ХТОСЬ - Невже все так просто? Я думав все набагато складніше.. ДУХ - Давай скажемо так - складність в простоті. $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.10.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_226a8af30bc0408aaa359dcd5a4d963a.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Ясно. А що то були за тіні біля мене? ДУХ - Вони проведуть тебе назад до печери. Вибачай але тут в тебе вже без варіантів... Дві безформні чорні тіні м'яко але з притиском взяли під руки і повели назад до печери. Ніжне світло від порталу освічувало вхід в печеру. (if: $begin is 1)[ $fadeIn[[Ввійти в портал... |option_3.9]] ] (else:)[ $fadeIn[[Ввійти в портал... |option_3.8]] ] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_226a8af30bc0408aaa359dcd5a4d963a.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - А що це за ТВАРЬ, в оці якої я стою? ДУХ - Це твоя викривлена свідомість...ЇЇ всім викривлює матеріальний світ. ХТОСЬ - А чому вона кусає себе за хвіст? ДУХ - А в цьому і є вся суть перекосу свідомості людської...Вона завжди хоче відхватити кусок, і щоб пожирніше..навіть не зважаючи на те, що кусок той може бути частиною її самої. Як кажуть у людей - "Нічого святого"...Моментна радість від володіння, а потім глибоке розчарування, що кусок той вона так ніколи і не проковтне...Сумне видовище - ТВАРЬ, як ти виразився, на глибинному рівні ЗНАЄ, що той кусок і є вона сама, а на поверхневому ніяк з цим не хоче змиритися і ніяк не розіжме свої щелепи..і не ВІДПУСТИТЬ...Ось такі от качелі, так і шурує по кругу.. $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - То що, виходить причиною цього всього є свідомість, яка обслуговує матеріальне тіло? ДУХ - Свідомість в числі інших функцій відповідає за захист матеріального тіла і турботу про нього - нагодувати, обігріти, продовжити рід, захистити від хижаків, інших людей, комах, вірусів...Коли кілька таких потреб вступають у відкрите зіткнення і намагаютьсяся з'ясувати, яка з них важливіша, виникає класична дилема «битися або тікати». $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - І як виправляти цей перекос? ДУХ - ВІРА...- ВІРИТИ собі! Перш за все - собі! Вірити тільки собі! Своєму ІСТИННОМУ "Я". І тоді, я не буду потрібен тобі... Подумай, твоя свідомість не вірить у багато, що несе віра. ВІРА - це СИЛА, яка змушує свідомість зупинитися...озирнутися і прислухатися. І чим більша ВІРА, тим більше буде чути свідомість... $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - А чи є в матеріальному світі хтось, хто усвідомив, що він зажав сам себе і тоді ВІДПУСТИВ? ДУХ - Їх не багато..Але колись всі до того дійдуть...хтось раніше, хтось пізніше, а є й такі, кому достатньо було і миті. - Всі люди витрачають більшу частину свого життя на задоволення потреб в тій чи іншій формі. Іншого вибору просто немає....Але якщо ти ВІРИШ, дійсно ВІРИШ, що такі потреби будуть задоволені..чим завгодно - Твоїм власним зусиллям, турботами домашніх або держави...і завтра...і на наступному тижні...і на протязі всього життя, то ти на самій вершині піраміди людства і відносишся до тих, що становлять лише одну мільйонну частку населення Землі... - Ти бачиш наскільки все просто і в той же час наскільки все трудно...Ті хто це змогли..уяви якою колосальною енергією вони навчилися керувати, якщо весь світ викривлений нею! $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - То що, це і є та справжня ЛЮБОВ, про яку всі говорять і яку всі шукають? ДУХ - Можна і так сказати, але це буде грубо..це тільки кусочок від цілої картини. ХТОСЬ - То ті хто змогли і є випускниками цієї школи? ДУХ - Так..і це в тому числі. ХТОСЬ - І що вони роблять після виходу з гри? $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.6]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - Хтось іде далі, а хтось повертається. ХТОСЬ - Повертаються???...Вони ж пройшли цю гру... ДУХ - Пройшли...ТОМУ і повертаються, щоб допомогти іншим...Але нажаль багато повертаються в Світ і забувають чого прийшли, "заграються", так би мовити...і тоді Світ розчавлює їх... Погодься, чим вище злітаєш тим нижче падати. $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.7]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Отакої...А я значить вертаюсь щоб... ДУХ - У вас це називається - розплатитися з боргами! ХТОСЬ - Тепер я все зрозумів і знаю, як діяти! ДУХ - Дуже добре! Але є нюанс... $fadeIn[[Нюанс?..|option 3.8.8]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Знову нюанс? Що на цей раз? ДУХ - Коли ти повернешся в гру - ти забудеш все, що було з тобою до тепер.. ХТОСЬ - Все забуду? А як ж я тоді?... ДУХ - Якщо ти будеш все пам'ятати - гра втратить весь сенс! ХТОСЬ - Чорт! ДУХ - Ну удачі тобі друже! ХТОСЬ - А я можу відмовитися? $fadeIn[[Продовжити..|option 3.8.9]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - На жаль ні...Ти не пам'ятаєш, але ти сам попросив ні в якому разі не виводити тебе з ВЕЛИКОЇ ГРИ, до поки не пройдеш її. Інакше ти так нічого і навчишся. Та й пора вже почати отримувати задоволення від Гри! ХТОСЬ - Чорт... ДУХ - Не сумуй! Колись ти все таки ПОВІРИШ в себе, проявиш ВОЛЮ і ПОЛЮБИШ! ХТОСЬ - Зрозумів! Дякую за все! До зустрічііііііі! $fadeIn[[Стрибнути..|Chapter 4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - Ти створив) ХТОСЬ - Я СТВОРИВ??? ДУХ - Спочатку була СИЛА.. ХТОСЬ - Сила? Значить треба повернутися до Початку Початків - до СИЛИ?. $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.9.3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - Ти не повинен повернутися до тієї Сили. Ти повинен прийти до неї, прийти з новим "багажем". Ти ж САМ прийшов сюди і сказав: - "Я хочу багато "Нового"! Я хочу випробувати себе!"..І створив собі тіло. І що тепер, бачу ти злякався...І навіть не віриш в самого себе ... - Коли я кажу тобі "Повір собі", я кажу тобі про ті СИЛИ. Я не кажу про твої клітини біологічні, я не кажу про твій мозок. Ти прийшов і забув, що приходив. Ти породив СИЛУ і забув про неї. Що ж це ти.. прийшов шукати і забув, що шукаєш? ХТОСЬ - Може в цьому виражається Добро і Зло? Отримав тіло - втратив Силу.... $fadeIn[[Продовжити.. |option 3.9.4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

ДУХ - Я казав тобі про Єдність... І я казав тобі про Силу...СИЛА - не має поняття "Добра" і "Зла". Ти, отримавши матерію, почав казати: Є Добро, є Зло. Назви мені який-небудь предмет, який був би тільки "злим" або тільки "добрим". Назви, і я тоді скажу тобі - Брешу! ХТОСЬ - Так, ти правий...тепер я бачу цей перекіс..Але все якось так серйозно..А можна трохи веселіше))? ДУХ - Можна й веселіше)) То що, ти готовий перейти до справжніх пригод? Як у вас кажуть "по-дорослому без трусів"? Чи може ще на один круг, для більш глибинної адаптації? ХТОСЬ - Япона мать!..дай подумати.. $fadeIn[[Піти в Cвіт |Alarm]] $fadeIn[[Вернутися в тренувальну симуляцію |Entry]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_a887b6569f604058a40fcbc372a426b2.wav" autoplay loop>

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА ЧЕТВЕРТА |Begin 2]] ]

(set: $begin to 1)\ Цей ліс завжди манив своєю дикою красою і чарівністю! Була в ньому якась загадка...щось таке рідне і знайоме...тільки це відчуття було настільки не вловиме..і цей вогонь...хоть Хтось і заблукав, але біля нього він почував себе так спокійно...і відчуття було ніби він вдома... - Радий знову спостерігати за тобою на наших теренах! Хтось - Хто тут?..хто це сказав? ДУХ - Скажемо так - твій старий друг. ХТОСЬ - Ми знайомі??? ДУХ - Ти не пам'ятаєш..і це нормально...Так має бути. $fadeIn[[Продовжити.. |begin 2.1]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Так має бути? Щось я нічого не розумію... ДУХ - А що тут розуміти - ти вже не перший раз приходиш сюди...Просто не памятаєш. ХТОСЬ - І коли це було, нагадай? ДУХ - Це було минулого разу)) Взагалі то не важливо...Ти краще скажи, знову тобі щось не так, ящо ти прийшов сюди? ХТОСЬ - Та все мені так! Не розумію про що ти? ДУХ - Я про те, що ти знову відчуваєш себе чужим на цьому святі життя... ХТОСЬ - Ааа, про це...Ну є трохи... ДУХ - Так що не дає тобі спокою? У тебе ж все є - сім'я, гроші, не остання людина в суспільстві...багато хто тобі навіть заздрить...Ти радієш і засмучуєшся, маєш свою правду..Живеш по правилам вашого мурашника...прям тепличні умови... $fadeIn[[Не знаю.. |option 2.2]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Навіть не знаю чи казати...чи зрозумієш ти мене? ДУХ - А ти спробуй. ХТОСЬ - Ну добре, давай спробуємо...Маю таке відчуття..ти правельно підмітив.. відчуваю, що я в якійсь мірі дійсно чужий в цьому соціумі...як у нас кажуть - жук в мурашнику...Мені вже давно не смішно з того з чого всі сміються ...не зачіпають обставини, які інших виводять з себе...не цікаво спілкуватися на теми які цікаві іншим...начебто я в іншому вимірі і вимір цей зовсім не резонує з стандартним світом..з соціумом...Звичайно так було не завжди - колись і я був в тому світі...веселився і засмучувався так як і інші, в цілому жив як всі. ДУХ - Бачу ти став відкритішим і чеснішим. $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.3]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - А тепер вже мені якось не хочеться обманювати, чи хитрувати...бути фальшивим, жити на показ...Тепер я бачу всіх людей наскрізь - всі їхні комплекси і загони...чим вони живуть, якими цінностями і переконаннями оперують, також бачу все що є доброго в людині, всі ті пориви які йдуть з серця і як їх чомусь всі стидяться, переводячи на жарт, щоб ніхто не помітив...І це викликає в мені то огиду..то захоплення людьми... ДУХ - Але це ще не все, що ще тебе турбує? $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.4]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Так ти правий...є ще щось...Як би там не було, але соціум все ще має великий вплив на мене...я дуже залежний від думки інших...і це сплутує мене по руках і ногах. Це як клітка в якій я закрив сам себе...мій розум постійно оглядається на інших, прокручує варіанти, хто що подумає, як сприйме...особливо рідні і друзі...боюсь не вгодити, вийти за рамки - добре, не добре..правильно, не правильно..треба, не треба..можна, не можна...підведу когось, не підведу... - Не знаю чому, але слово ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ просто пришпилює мене і...воно як гамівна сорочка...Це слово..воно, як поліція, яка мала б бути захисником від бандитів і терористів, а насправді і є тими бандитами і терористами...воно штучне..замішане на страсі...це чисте насильство над особистістю завуальоване під добропорядочність. ДУХ - Продовжуй $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Якщо ти любиш..тобі не потрібне це слово і це поняття...ти завжди віддаси останнє, зробиш все що зможеш, щоб іншим було добре...**не вимагаючи і не очікуючи нічого в замін, навіть простої подяки**... І тоді немає ніякої добропорядності чи поваги - це все штучне, це все від розуму... а є тільки Любов.....Але є і друга сторона медалі - іноді краще нічим не допомагати, як сказано - благими намірами дорога в пекло вистелена...зі сторони для пересічної людини це буде виглядати безсердечно і не порядно...Іноді замість того щоб постійно давати рибу - краще дати вудочку... ДУХ - А що з тими кого не любиш, з тими на кого злишся, з тими хто є ворогом твоїм? $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.6]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Знаю як це трудно, але їх треба пробачити...і якщо не маєш сили полюбити то хоть побажати їм добра...Розумію що вони не спроста в моєму житті - причиною є я сам...мої думки і дії в минулому...а ще знаю що вони такі тому що в них були такі батьки і дитинство їхнє мало певні обставини, які зробили їх такими..і їм просто не вистачило духу і сил змінитися, щоб розірвати цей "порочний" круг, який навязується дітям через батьків і оточуючих, через соціальні інститути...так прописується матриця...і так з покоління в покоління... ДУХ - І як розірвати цей "порочний" круг? $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.7]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ХТОСЬ - Тільки своїм прикладом...не дай Бог заставляти мінятися інших - це буде насильство...та і права ніхто не має міняти інших, не змінившись самому...Добре було сказано - про сучок в оці ближнього твого... - Тільки власним прикладом...думати і діяти так як ти хочеш щоб інші діяли чи не діяли..Як приклад, якщо ти не хочеш щоб в твоєму житті були терористи - перестань сам бути терористом для своїх дітей і близьких...перестань казати дитині - якщо не зробиш це - не отримаєш то...і так в усьому...Люди дивуються звідки навколо них стільки маніпуляторів, то уряд ними маніпулює, то чоловік чи дружина, то на роботі і навіть діти відмінно навчились цій "премудрості"...А як інакше, в них всіх були прекрасні вчителі. - І коли я бачу, як хтось порпається і перераховує сучки в оці ближнього свого...я розумію, що це просто такий захисний механізм його свідомості... свідомість...вона так влаштована, вона як сервер який дає постійний запит і отримавши відповідь починає зрівнювати з своєю базою даних...і все заради пристосування і виживання...для свідомості основне контроль...контроль над всім і всіма... - Тому людині дуже трудно звернути увагу на самого себе - по перше втратиться контроль, по друге виявиться, що свідомість як все контролююча і кируюча життям, по ходу того ж таки життя багато накосячила, а це як знаєш в вищій мірі для неї не прийнятно...тому відводить і краде увагу від себе на інших - краще порпайся в кому хочеш тільки не в собі... $fadeIn[[Продовжити.. |option 2.8]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

ДУХ - Ти знаєш, у вас кажуть - "названий ворог слабшає на половину". З цих всіх твоїх думок можу сказати тільки одне - ВІР СОБІ, ВІР СВОЄМУ СЕРЦЮ...дій згідно цієї Віри..яким би алогічним і не розумним часом не був би той порив..порив душі....І тоді вплив інших на тебе зменшиться, а з часом взагалі думка інших перестане тебе хвилювати. ХТОСЬ - Так, все вірно, тільки вся трудність полягає якраз в тому, щоб навчитися відрізняти де порив душі, а де свідомості... ДУХ - Любов тобі в поміч...У почуттях ти чесніший...слухай серце своє і вір йому...В тебе все вийде! А зараз давай прогуляємося... $fadeIn[[Піти прогулятися.. |Chapter 5]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_15146891598b4e3eaf3170d4b98f596d.wav" autoplay loop>

Гуляючи вечірнім лісом, який на той час став наче казковий, Хтось думав про ту розмову...Тепер він знав, що він не божевільний, він просто знав що все буде добре, аж раптом з туману перед ним виринула величезна скала. Трохи лівіше був вхід в печеру, з якої пробивалось м'яке жовте світло. Хтось підійшов до входу в печеру. В глибині світилося щось овальне, на подобі тих порталів, які бувають у фільмах.. $fadeIn[[Ввійти в портал... |option_3.9]] $fadeIn[[Вернутися в темний ліс... |option_3.10]] <audio src="https://static.wixstatic.com/mp3/6f0ea8_226a8af30bc0408aaa359dcd5a4d963a.wav" autoplay loop>

(align: "=><=")[ $fadeIn[[ГЛАВА П'ЯТА |option 2.9]] ]